February 26th, 2016

Я с трубкой

Олександрівка

Звонять мені, значить, з військомату, кажуть, щоб приїхав. Ну то я зібрався та й поїхав, воно, наче й не далеко, 50 кілометрів, але все одно не в місті ж. А так як прописаний я в селі, то військомат в мене в Олександрівці.
Приїхав, а там нікого нема. Пішов в другий, сказали будуть після обіду. Пішов я бродить по селищу. Дивиця там нема чого, по суті. За день можна обійти все, мабуть. То побродив я трохи та й сів собі недалеко від військомату на лавочку. Як виявилось то алея на честь АТОшників.
Прийшов час, я й пішов на прийом. Дали мені медальку учасника АТО, та й погнав я на вокзал. А автобус аж в 6 годин. Пішов я на трасу ловить попутку, чи київський автобус. Перейшов ще раз міст через сивий  Тясмин, що несе під кригою свої води далі до Холодного Яру. Спіймав попутку, та й поїхав додому.






Collapse )